воскресенье, 25 декабря 2016 г.

Амбіції та реалії сучасної геополітики


У сучасному світі  існує проблема конфлікту між державами-лідерами. Основна суть цього конфлікту – перерозподіл світу, іншими словами –  отримання контролю над іншими лідерами шляхом підкорення менш могутніх держав. Кожна держава має свої погляди на геополітику світу та формує свої конкретні методи для досягнення однієї, проте не спільної мети – світового лідерства. Розглянемо специфіку та погляди на світ декількох типів сучасної геополітики.
Для сучасної континентальної геополітики характерний пошук нових ідей геополітичної ідентифікації об'єднаної Європи. Від об'єднання Європи багато в чому залежить міжнародна стабільність у всьому світі, і це добре розуміють багато європейських геополітиків, які прихильні до ідей прагматизму і згоди. Послідовні етапи розширення Європейського Союзу на початку нового століття поставили перед європейськими лідерами цілий ряд питань, пошук відповіді на які багато в чому визначить майбутнє європейської геополітики XXI століття. З самого початку свого становлення континентальна школа заявила про свою прихильність до ідеї нації і національного простору. Культуроцентризм європейської геополітики був заснований на ідеї нерозривного зв'язку віри, ґрунту і крові. Ідея континентальної геополітики захищає інтереси не однієї держави, а групи держав, тому, порівнюючи її з іншими, можна назвати її «альтруїстичною».
Англо-американську геополітичну школу вирізняє яскраво виражений прагматизм і реалізм мислення, чітко окреслена стратегічна визначеність цілей. Англо-американська традиція завжди була орієнтована на максимальне зближення теорії і практики, тут незмінно прагнули уникати розриву між стратегічної думкою і стратегічними можливостями держави, чого іноді не вистачає в європейській геополітичній традиції.
Іншою важливою особливістю англо-американської геополітики є атлантистська (таласократична) орієнтація — розвиток концепції «морської сили». Це пояснюється географічними особливостями англосаксонського світу, що панує «на морях» і спирається на силу морського флоту. Таким чином, атлантизм англо-американської геополітики тісно пов’язаний з гегемонізмом — ідеєю переваги. Саме тому в даній геополітичній традиції в найбільшій мірі отримали розвиток концепції «світової держави», «світового панування», «імперської геостратегії», «однополярного світу».
Нарешті, ще однією особливістю англо-американської геополітики є рішучість і глобальність стратегічних цілей та прагнення світового лідерства. В останні роки американські геополітики багато уваги приділяють обґрунтуванню переваги моделі однополярного світу над усіма іншими варіантами геополітичної картини світу. Порівнюючи з альтруїстичними поглядами континентальної геополітики, тут ми бачимо яскравий прояв державного «егоїзму».
Росія, як геополітичний суб'єкт є основою Євразії і збігається з геополітичним поняттям "Центральної Землі" континенту.  Будучи "Географічної Віссю Історії", Росія географічно, ландшафтно, лінгвістично, кліматично, культурно та релігійно - діалектично об'єднує євразійський Захід і євразійський Схід.  Росія є основним носієм континентальної ідеї і тим самим основною альтернативою атлантизму. У системі геополітичних інтересів Росії виділяються три рівні - глобальний, регіональний та субрегіональний.
На глобальному рівні геополітичні інтереси Росії полягають: в утвердженні континенталізму, як системи світового устрою, з формуванням багатополюсного світу, активній і повноправне участь Росії у створенні світового порядку.
На регіональному рівні - у забезпеченні стабільного міжнародного оточення з урахуванням підтримки добросусідських, партнерських відносин між Росією та іншими державами, підтриманні політичної та економічної стабільності в державах по всьому периметру кордонів Росії, просуванні та закріпленні її військово-політичних та економічних позицій на міжнародній арені на основі використання механізмів регіональної співпраці.
На субрегіональному рівні - в розвитку всебічних взаємовигідних зв'язків з новими незалежними державами і участь в розвитку інтеграційних процесів між ними на взаємній основі, досягненні згоди з ними про координацію, як загальної політики, так і конкретних дій щодо забезпечення взаємної безпеки.
Геополітичної метою Росії до 2050 року є твердження континентальної багатополюсної моделі світового устрою на основі формування геополітичної біполярності за рахунок створення євразійського континентального союзу на противагу атлантичному.
Основними сильними сторонами Росії та її геополітичних союзників поки залишаються потенційна можливість ідеологічного управління народом, його здатність до самопожертви. Основні слабкі сторони - низький рівень організації та роз'єднаність континентального блоку країн в цілому, більш слабкі інформаційні та економічні можливості.
Основні критерії геополітичного положення України зумовлені її розташуванням між кількома полюсами тяжіння, що характеризуються різним ступенем політичної, економічної та військової могутності. Зважаючи на це, можна зробити висновок, що для України надзвичайної ваги набуває необхідність розуміння багатополюсності світу не з позицій протистояння окремих полюсів, а з точки зору створення умов для побудови системи глобального співробітництва з метою вирішення ключових соціально-економічних, гуманітарних, екологічних та військових проблем, загострення яких може становити небезпеку для держави.
Із самого початку незалежного існування важливим пріоритетом геополітичної стратегії України була її інтеграція до Європейського Союзу. В процесі дослідження доведено, що європейський вибір України є незмінним, а місце України як центральноєвропейської держави у сучасній Європі є чітко визначеним. Незаперечним пріоритетом України є набуття асоційованого, а згодом і повного, членства в ЄС.
Головними українськими зовнішньополітичними результатами останніх років є: збереження Україною в системі міжнародних відносин статусу країни з власною позицією щодо головних питань та подій світової політики, можливість інтеграції до європейського співтовариства, приєднання до важливих транспортних проектів, потенціалу України як необхідного елемента системи європейської безпеки, збереження стабільності, передбачуваності та виваженості зовнішньої політики.
Україна відіграє важливу геополітичну роль у зв’язку з двома проблемами поза Європою. По-перше, це аспект розробки паливно-енергетичних ресурсів у країнах СНД, особливо в регіоні Каспійського моря. Україна може надати альтернативний шлях для транспортування газу й нафти до Європи. По-друге, геополітичне розташування України надає нову актуальність ролі Туреччини в НАТО. По суті, йдеться про заміну виміру “Схід-Захід” новим – “Північ-Південь”. Відносини з Україною певним чином утримують Туреччину в рамках Європи. З розвитком цих відносин для Туреччини зменшується небезпека бути відстороненою на другий план пріоритетністю Росії для НАТО.
Амбіції всіх вищенаведених держав є цілком зрозумілими і небезпідставними. Порівнюючи ці чотири типи геополітики, можна зробити висновок, що геополітика напряму залежить від розмірів, можливостей та географічного положення держави. Так, наприклад, Україна завдяки своєму вигідному географічному положенню виявилася «каменем зіткнення» Росії та Європи, а Великобританія та Америка користуються своїм морським «козирем». Росія, у свою чергу має привілегії у вигляді розміру та різних природніх ресурсів, а континентальна політика керується принципом єдності.